У ЦЕНТРІ УВАГИ – ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ.
Обговорення об’єднання громад на підставі прийнятого Закону України «Про право територіальних громад на об’єднання» набирає обертів, цікавляться люди маленьких сіл і селищ, яку їм пропонують структуру управління. А простими словами кажучи, всіх цікавить одне – чи буде краще?
Головна ідея цієї зміни – приблизити до простих людей послуги цивілізації, при цьому надавши право самій громаді заробляти достатньо грошей. Поєднати це – суперскладно. Пропонується залишити в існуючих межах всі області України (хоч виключення за Конституцією можливі) і розкласти райони в областях на територіальні громади. Такі громади об’єднають сільські, селищні, міські ради, причому в межах 20-30 км від потенціального центру громади. Це з метою вчасного приїзду швидкої допомоги, служби порятунку, газової служби чи міліції. Поруч з цим, у новоствореній громаді, в адміністративному центрі будуть функціонувати служби Пенсійного фонду, управління соціального захисту населення, Державного казначейства, першої медичної допомоги, державної реєстрації, міліції, служби порятунку, повинні бути всі інші послуги – банківські, культурного, спортивного чи якогось іще спрямування. Це дійсно добре і всіма вітається.
Головним аргументом об’єднання обрано економічну складову, тобто спроможність новоствореної громади забезпечити свої потреби в усіх сферах життя. Так, наприклад, доводом на користь об’єднання обласна комісія наводить зменшення суми дотацій громадам від держави.
Все ж таки здоровий глузд повинен взяти гору. І реформа повинна спрацювати. Як? Дуже просто. Нам у приклад весь час ставлять Європу, де такі реформи пройшли успішно. Це і Франція, і Прибалтика, і Польща, і Скандинавія, і Грузія. Тільки наші можновладці мовчать про головне, адже славнозвісна децентралізація влади спрацює тільки тоді, коли вона представлятиме не що інше, як децентралізацію коштів. Споконвіку так було – в кого кошти, той і спроможний. А якщо наші податкові закони не наповнюють сільський бюджет, вирішення всяких питань відбувається в областях та Києві, про який розвиток іде мова?
Раніше пропорція виглядала так: до обласних бюджетів потрапляло 25%, до бюджетів міст обласного значення - 75%, до сіл і селищ - 0%. Тепер пропорція змінилася: до обласного бюджету відраховується 15%, до казни Києва - 40%, до бюджетів міст обласного значення - 60%, до держбюджету - 25%.
«Замість децентралізації повноважень та фінансових ресурсів уряд ще більше натягує фінансову ковдру на себе. Планується, що 42,3 млрд грн надійде до Держбюджету від оподаткування фізичних осіб. Раніше цей головний бюджетоутворюючий податок для місцевих бюджетів повністю залишався на місцях. Лише Київ потерпав від того, що половину надходжень від податку з доходів фізичних осіб забиралось до Держбюджету. Але зараз, відчувши смак від подібного відбирання коштів у місцевих громад, уряд хоче подібну практику поширити на всю країну. У Києва, щоправда, взагалі хочуть забирати 75% надходжень від цього податку.», - про це пише політичний експерт Олександр Солонтай на сторінці в Facebook.
Головний висновок з вкрай важливого питання переформатування місцевої влади – це надати законом достатню податкову базу для утримання сфер діяльності сіл та міст. Якщо така реформа забезпечить без державної дотації утримання органами місцевого самоврядування всіх сфер діяльності в населених пунктах – тоді реформа успішна! Якщо без дотації ніяк, то навіщо говорити, що то реформа?
